Весь Хуст лише й говорив: «Чулисьте, екозівський міст упав!»

4-8 листопада 1998 року стали чорною датою в історії Закарпаття.

  • Читай газету «ЯСНО»! Живи на ЯСНОму боці! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 76076

Катастрофічна повінь із руйнівними наслідками наробила багато лиха у нашому краї. Лише офіційно тоді загинуло  17 людей, було зруйновано 2695, пошкоджено 2877 та підтоплено майже 41 тисячу будинків. Вода знесла 12 та пошкодила 48 мостів, змила десятки кілометри доріг, понищила майна закарпатців на фантастичні суми.

Вода не спадала протягом кількох днів. Найбільше від стихії постраждали Мукачево, Хуст, Мукачівський, Хустський, Тячівський, Виноградівський, Іршавський, Берегівський райони.

  • Повний текст читайте тільки у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».

Все місто говорило: «Чулисьте, екозівський міст упав!»

Ми почали переживати за батька, адже в нього майже не було що їсти, запасів ми не зробили. І тут малознайомий чоловік запропонував повезти харчі і йому, і всім, кому треба, на човні. Він безстрашно вирушив у полон стихії, аби передати незнайомим людям їжу. Ми були йому дуже вдячні.

У той же час група молодиків також на човнах у одну з тих страшних ночей лазила по будинках і грабувала їх. Від багатьох зникли і цінні речі, і документи… й ніколи не знайшлися.

Щодо жертв, то люди казали, що десь у районі стадіону чоловік ішов рятувати курей і потонув. Однак офіційно цю інформацію так ніхто й не підтвердив Казали, що взагалі потонуло 5-6 людей. Але тоді ще всі жили радянськими стереотипами і інформація приховувалася, особливо від журналістів.  А от що стосується будинків, то вони падали в нашій вулиці, як карточні… того разу вода знесла аж шість.

Утім найстрашніше було, коли впав міст через Ріку. Такого шуму я не чула більше ніколи. Це – ніби щось зірвалося і чувся довгий гучний страхітливий звук.

Все місто говорило: «Чулисьте, екозівський міст упав!»

Для мене це теж було чимось страшним. Я журилася, як тепер їздитиму до Ужгорода.

Утім згодом поставили патонний тимчасовий міст, а згодом і звели новий сучасний, який стоїть і зараз…. але це сталося далеко не одразу.

Нарешті вода таки спала і ми змогли повернутись додому. Що ми застали у підвалі – словами не описати. Але в інших таке коїлося прямо в будинках.

Прибирати той намул було і бридко, і неприємно, але довелося.  Він був липким, смердючим і напіврідким… від чого аж нудило.

Від одного з наших сусідів повінь понесла альтанку…  не зруйнувала, а прямо вирвала і понесла цілком. Він вирушив на її пошуки і знайшов десь у кілометрі від хати…. припертою до дерева. Потім взяв з собою кількох чоловіків, вантажівку і привіз додому та забетонував на тому ж місці. Від іншого сусіда повінь понесла вино. Це для нього було найбільше горе. Він також вирушив у пошуки… і також знайшов… Вино вилив, а бутлі поніс додому. Ще від одних повінь зірвала ворота. Також господарі їх знайшли у метрах 500 від будинку.

Однак далеко не всім усе вдалося відшукати. Найбільше речей ставали непридатними для використання.

У 2001 році на нас чекала ще одна повінь, але вона вже не була такою страшною, бо до неї ми були готовими… і не тільки ми, а всі закарпатці.

Тож не дай Бог, аби колись таке лихо в нашому краї повторилося. Бо такий шум води, таку її силу більше відчути не хотілося б ніколи.

Зверніть увагу! Із грудня газета «Неділя Закарпатські новини» змінює назву на «Ясно»!

Повний текст читайте тільки у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».

У продажу із 8 листопада.

zakarpatpost.net

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)