Що робить у Хусті іграшковий робот і чому ворони товаришують із мухоморами

Закарпатський обласний театр драми та комедії пропонує наймолодшим глядачам здійснити подорож у веселу дитячу казочку «Пригоди іграшкового Робота» Станіслава Лозовського (режисер-постановник В’ячеслав Давидюк).

Глядач, ніби спостерігаючи за життям Вовка після попередньої вистави «Червона Шапочка», має змогу переконатися, що не дарма дітки пробачили Сіроманця за те, що він хотів з’їсти Червону Шапочку і Бабусю, адже той, як і обіцяв, став добрим і присвятив своє життя благородній справі – підтриманню чистоти й порядку у лісі.

Головними героями казки є лісові мешканці, які намагаються впровадити у лісі кожен свої закони. З одного боку Вовк-санітар лісу (акт. Анатолій Барна), з іншого – Ворона (акт. Микола Шпеньович), про підлість та підступність якої ніхто навіть не здогадується. Ситуація загострюється, кожна зі сторін шукає підтримки серед лісових друзів, починається справжній батл за право бути головним у лісі.

На противагу Вовку постає Ворона – це своєрідний «вовк в овечій шкурі», уособлення підсупного зла, яке видає себе за добро. Вона в курсі всіх лісових новин, і, мов сорока-білобока, поширює плітки, накладаючи на Вовка клеймо “хижака”.

Мухомори (акт. Аліса Смерека, Сергій Маслов), зовні привабливі, проте насправді отруйні гриби. Таку ж характеристику можна цілком застосувати і до образів-персонажів п’єси. Вони підтримують лихі наміри Ворони, допомагаючи їй у їхній реалізації.

Чарівні метелики (акт. Віра Гангур, Наталя Давидюк) та Мотиль (акт. Михайло Анишинець) наповнюють все дійство незвичайною барвистістю та легкістю, уособлюючи красу та гармонію навколишнього середовища. Природньо, що ці чудові створіння стають помічниками Вовка у дотриманні чистоти і порядку у лісовому царстві. Ефект карнавалу та гарного настрою забезпечують хореографічні мініатюри (балетмейстер – Валерій Кіш).

Заєць-боягуз (акт. Валерія Вайнраух), який тремтить від найменшого шуму, набирається сміливості і виходить в кінці вистави віч-на-віч на бій з хижою Вороною, чим обеззброює підступну інтриганку.

Своєрідним мірилом у протиборстві стає Робот (акт. Василь Бабич), який уособлює еволюцію, технологічний прогрес, говорить з глядачем мовою 21 століття. Крізь призму його сучасності мораль добра подається у цікавому і дещо іншопланетному вигляді. Сам персонаж – викрадена Вороною іграшка, яка намагається знайти дорогу до дитячого садочку і через це опиняється в епіцентрі всіх подій лісу. Робот, добрий, наївний, справедливий, стає своїм серед лісових мешканців, знаходить потрібні поради для кожного із героїв, аби ті стали кращими: Заєць перестав боятися, Вовк зрозумів хто є хто, а Ворона покинула пустощі і нарозумилась.

Попри всю легкість, казка має дуже глибокий філософський зміст: не завжди можна довіряти тому, хто видає себе за добро, а той, хто був колись поганим, може змінитися і стати добрим. Окрім того, у казці порушується важлива проблема: забруднення довколишнього середовища. На жаль, не всі дорослі показують гідний приклад своїй дитині, залишаючи за собою після відпочинку на природі купу сміття. Тож наш Вовк-санітар лісу – навчає, що потрібно завжди прибирати за собою, бо інакше планета перетвориться на велике сміттєзвалище. Як нагадування про цю проблему довкілля, у центрі сцени стоїть дуже символічний сміттєбак. Сценографія В’ячеслава Давидюка, на перший погляд, невигадлива, проте змістовно-функціональна, дає змогу насолодитись вигадливістю персонажів, які навіть за допомогою простих пластикових пляшок створюють справжню ритмічно-музичну композицію.

Отож, віримо, що весела казка “Пригоди іграшкового Робота”, яка розрахована на глядача дошкільного та молодшого шкільного віку, змусить пірнути у дитинство навіть дорослих, а також замислитись над важливими проблемами, які тут порушуються.

Олеся Чепелюк, керівник літературно-драматургічної частини Закарпатського обласного театру драми та комедії

mediakhust.net

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)