Як кардіохірург із Хустщини зробив 7500 операцій на серці

Василь ЛАЗОРИШИНЕЦЬ розповів, чому Закарпаття з його унікальною природою є лідером за серцево-судинними захворюваннями в Україні, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Василя Лазоришинця багато хто знає на Закарпатті. Вихідець із Хустщини, починаючи свій шлях у медицину з простого лікаря, став відомим кардіохірургом, займав посаду Міністра охорони здоров’я, є академіком Медичної Академії наук України, очолює Інститут серцево-судинної хірургії ім. Амосова. Крім того, він завжди підтримує хворих закарпатців, ніколи не відмовить ні консультацією, ні допомогою.

Тож сьогодні у рубриці «Я#Успіх» газета «Неділя Закарпатські новини» познайомить вас із заслуженим лікарем України, доктором медичних наук і надзвичайно талановитим та успішним закарпатцем. Людиною, яку називають живою легендою  і серцем української медицини.

Мрія починається з дитинства

Василь Лазоришинець став лікарем не випадково, каже, що до мети впевнено крокував зі шкільної парти, рятувати людей йому хотілося десь із дев’ятого класу.

«Я народився і виріс у Сокирниці на Хустщині. Там отримав добру наукову підготовку. Закінчив школу з золотою медаллю. Дуже любив хімію. Постійно був учасником і переможцем предметних олімпіад з хімії. Шкільні знання мені в дорослому житті згодилися, особливо з хімії, – каже газеті «Неділя Закарпатські новини директор інституту серцево-судинної хірургії. – Тож коли вчився у дев’ятому класі, трапилась неприємна подія. Мій брат отримав травму, і я його транспортував у Хустську районну лікарню. Був уже вечір, і там негайно провели йому операцію. В операційній було світло, я спостерігав за всім дуже зацікавлено. Був зачарованим роботою людей у білих халатах. Це мені здавалося чимось дуже потаємним, цікавим, потрібним. Саме тоді я вирішив для себе, що стану хірургом. Хоча до того випадку гадав, що буду військовим».

Тож у 1980 році Василь Лазоришинець успішно закінчив Київський медичний інститут імені Богомольця. Перші операції почав проводити ще студентом. Стажувався у провідних хірургічних клініках США, Німеччини, Англії, Франції, Польщі. Від початку роботи в медицині завжди працював серцево-судинним хірургом. У Інституті Амосова – з 1987 року.

На запитання, коли зрозумів, що став відомою впливовою особистістю, Василь Васильович лише скромно посміхнувся.

«Навіть не знаю… Я все життя багато працював і над таким у мене навіть не було часу думати», – відповів він, хоча насправді похвалитись має чим, адже досвідом щедро ділиться не лише з українськими, але й із закордонними лікарями. Зокрема, саме під його наглядом в Ужгородському кардіологічному диспансері проводили перші операції.

Крім того, є наш земляк членом Американської асоціації торакальних хірургів, членом Європейської асоціації кардіоторакальних хірургів, членом Всесвітньої асоціації дитячих кардіохірургів, президентом Товариства закарпатців в м. Києві.

«У Інституті Амосова працюю вже 31 рік, – каже Василь Лазоришинець. – За перші шість років я пройшов шлях від звичайного клінічного ординатора до завідувача відділом і професорської посади. Та вся ця діяльність була цікавою, я завжди вдосконалювався, пізнавав щось нове, робив для себе все нові й нові відкриття. Найважче було, коли мене, проти моєї волі, призначили виконувати обов’язки міністра охорони здоров’я. Усе в оздоровчій сфері було страшенно занедбано і довелося за 2,5 місяця вирішувати всі ті питання, які до мене не вирішили за 10 місяців. Але тішить те, що при всьому цьому я ніколи не зраджував хірургії, оперував навіть у той період, коли займав посади як  заступника, так і міністра. Тобто щоранку проводив одну операцію».

Допомоги потребують як новонароджені, так і 101-річні

«У студентські роки я виконував обов’язки операційної медсестри. Тож оперувати почав із четвертого –  п’ятого курсу, – ділиться спогадами Василь Лазоришинець. – Першу операцію зі штучним кровообігом виконав 25 травня 1989 року, на свій День народження. Із цією пацієнткою до сьогоднішнього дня підтримуємо теплі стосунки, спілкуємося. Вона для мене була своєрідним символом у роботі».

Щодо найважчої операції, хірург каже, що кожна з них не є простою, головне – аби вдало закінчилася.

«Був у мене хлопчик із Тячівського району. Малюк мав усього три роки. Якби ми йому не підключили штучне серце, він би помер. Але ми, разом із нашими американськими колегами це зробили – і це був успіх! Хлопчик вижив. Слава Богу, з ним зараз все гаразд, – зізнається наш талановитий земляк. – Загалом найбільш важкі ті операції, які починаємо проводити вперше. Зараз, наприклад, лікуємо тих, у кого  синдром гіпоплазії лівих відділів серця, а саме відсутній лівий шлуночок і висхідна аорта. Тож ми формуємо аорту, переключаємо правий шлуночок, робимо так, аби він працював на весь організм. Це – надзвичайно складні операції».

Утім для Василя Васильовича складнощі – це лише життєвий сканворд, який йому вдається позитивно вирішувати. Більше того, він (у Києві) завжди радо допомагає закарпатцям.

«Я завжди допомагав і допомагаю людям, – розповідає він. – Зараз мені трохи легше, бо маємо пілотний проект, згідно з яким отримуємо квоту, тобто приблизно 1800 осіб можемо прооперувати за бюджетні кошти. Пріоритетів якихось у мене немає, але завжди з душею прагну допомогти кожному, бо життя – це найбільша цінність, яку ми маємо. Багато хто з тих, що звертаються до нас, уже десь на межі… і за станом здоров’я, і за фінансовим. Тому якщо є можливість, роблю все для того, аби людині допомогти».

Під час розмови з Василем Лазоришинцем дуже хотілося дізнатись, як таке може бути, аби Закарпаття з його унікальною природою, з хорошою екологією, з горами, що самі навівають спокій, дарують умиротворення,  опинилося в лідерах за рівнем серцевих захворювань в межах держави.

«Одразу скажу, що здоров’я населення України в цілому кульгає, – наголосив він. – Найважливішою складовою для здоров’я загалом, як відомо, є зовнішнє середовище. Це – екологія, повітря, яким ми дихаємо, вода, яку ми п’ємо. Це – перше. А друге – спосіб життя, харчування, шкідливі звички. От саме тут проблема багатьох. Алкоголь, тютюнопаління, наркоманія, малорухливість, нездорова їжа дуже негативно впливають на організм. Плюс треба пам’ятати й про генетичну складову».

Отже, продовжуємо бесіду про здоров’я.  Відомо, що в Інституті Амосова оперують навіть немовлят, а от яку найстаршу людину українським кардіохірургам вдалося витягнути, як кажуть, із того світу?

«Немовлят ми оперуємо одразу після народження. Якщо є вади. Нещодавно прооперували дитину через шість годин після її появи на світ, – запевняє лікар. – Загалом таких малюків, яких оперуємо в перший тиждень чи перший місяць життя, майже 25 відсотків від усіх дітей, які до нас поступають. А найстаршому пацієнту, якого прооперували в нашому інституті, виповнився 101 рік. Особисто я з найстарших оперував 72-річного. Але при тому варто мати на увазі той факт, що оперую пацієнтів із вродженими вадами серця».

Жодна нагорода не є такою цінною, як вдячність людей

Василь Лазоришинець у медицині багато років, бачив у своїй практиці усяке, та все ж кожна операція для нього – своєрідний іспит перед Богом.

Тож цікавимось, скільком людям він допоміг.

«У мене є цілий архів, – каже він. – Зараз ця цифра становить майже 7,5 тис. пацієнтів, яким я зробив операції на серці. Для порівняння: Крістіан Бернард, який здійснив першу у світі пересадку серця від людини до людини, пишався тим, що здійснив більше 60 трансплантацій і тисячу операцій на відкритому серці».

– У вас є багато нагород. Вас відзначали президенти, дипломати, науковці. А яку з них вважаєте найбільш вагомою для себе?

– Найважливішою є перша нагорода – це отримане в 1999 році звання заслуженого лікаря України. Потім була державна премія України, ордени. Цінною для мене є також відзнака від земляків, отримана нещодавно – Гордість Хустщини та ще й під номером один. Однак для лікаря традиційно найбільше значення має вдячність людей, яких вдалося витягнути з того світу. Саме таким випадкам радію найбільше, бо саме заради цього і живу та працюю. Саме це – моя місія на землі.

– Зараз дуже багато говориться про медичну реформу, вона «обсмоктується» з усіх боків. Є як її прихильники, так і противники. Загалом закарпатці не надто їй радіють. А яким є ваше ставлення до цієї реформи у такому вигляді, у якому її запропонували нам зараз.

– Охороні здоров’я я віддав дуже багато років своєї діяльності, добре знаю всі організаційні моменти, але не хотів би коментувати це питання.

– Операції зараз дорогі, багато хто не має на них грошей. У скільки в середньому обходиться оперативне втручання у людське серце?

– Зараз ми вже другий рік поспіль є учасниками пілотного проекту, завдяки якому певну кількість операцій можемо провести за державні кошти. Нормативно-правової бази зараз практично ніякої немає, методики розрахунку вартості послуг – також. Запропонована Міністерством включає і комунальні платежі, і заробітну плату, і «медикаменти та вироби медичного призначення». А саме цей пункт включає 85-90 відсотків вартості послуги. Тому все дуже важко вираховувати. Але в середньому на сьогодні в нашому Інституті собівартість операції зі штучним кровообігом складає 100 тисяч гривень. Мало це чи багато – важко сказати. Для українців – так, сума захмарна, але в Німеччині така операція коштує 35 тисяч євро, у США – до 70 тисяч доларів. Тут також потрібно розуміти, що ці кошти – не заробітна плата лікаря чи медсестри, а собівартість медикаменту і виробів медичного призначення, які необхідно витратити під час операції.

– Поговоримо трохи про вас як про людину. У школі улюблені уроки були?

– Так. Як я вже сказав, це хімія. Саме тому обрав саме Київський національний університет Богомольця, бо там був профільний іспит із хімії. Вступив одразу ж після першого іспиту. У мене в Сокирницькій школі був дуже хороший вчитель Іван Юрійович Фанта, двічі стипендіат Сороса.

– А відомого сокирничанина Валентина Фречку, який переміг на олімпіаді у США і також любить хімію, знаєте?

– Так. Я його підтримую.

– А яка у вас улюблена страва?

– Деруни.

– Що читаєте у вільний час?

– Дуже люблю сучасного французького автора Бернара Вербера, Дена Брауна. Але, як правило, читаю фахову літературу, бо мені це потрібно. Я є редактором нашого українського журналу «Вісник серцевої хірургії». Крім того, отримую фахові журнали з багатьох держав світу. Щось публікую і в них.

– Пригадайте якусь веселу історію з життя.

– Веселих було багато, але найбільше в пам’яті зринає дитинство. Ми весь час грали в футбол, і якщо коліна в мене були зеленими – увечері від батька добряче отримував. Тоді це було не смішно, але зараз весело згадувати.

Наостанок просимо Василя Лазоришинця дати кілька практичних порад закарпатцям, аби бути здоровими.

«Передусім потрібно займатися фізичними вправами, – стверджує він. – Для цього не обов’язково ходити в спортзал, піднімати штангу та гантелі. Достатньо проходити 6 кілометрів на день пішки. Крім того, треба правильно харчуватися. Дуже важливо не зловживати шкідливими звичками, скажімо, випивати не більше стакану вина на добу. Якщо ж з’являється біль в області серця, треба терміново робити кардіограму. Загалом кардіограму і ліпадограму (для того, щоб оцінити рівень холестерину в крові) бажано робити раз на рік усім після 40 років. Тож щиро бажаю закарпатцям бути здоровими і щасливими».

Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)