Як баба Анця у Хусті гриби з політикою змішала

Баба Анця – заядла грибарка, добре знається на дарах лісу. Уміє вона знаходити гриби і восени, і весною, і влітку, навіть взимку… правда, у коморі. Та й хазяйка стара непогана – і засушить грибочків, і замаринує, і відварить та в морозильну камеру складе… як білочка… майже.

Назбирала вона польових якось печериць – і гайда на ринок до Хуста. Розмістилась і нахвалює крам.

-Беріть, – каже перехожим. – Дуже дешево даю!

-А по скільки? – цікавиться чоловік, що проходить повз бабу.

-Та тридцять гривень за кучку, – радісно відповідає стара.

-Ой… ви що, бабко! Я кілька днів тому за 20 купив, – сердито зауважує незнайомець.

-Паночку, пак і долар каждий день «росте», не лише гриби! – щебече баба Анця.

-Ну і що! Ви ж їх не в Америці збираєте, – відказує перехожий і йде далі.

Стоїть баба далі, нудьгує. Починає заводити розмову із сусідкою, що трутовики продає.

-Я їх не беру, – зізнається. – Дідо розказувував, що в них усе село отруїлося такими грибами, коли ун малим був.

-Як? – дивується жінка. – Одночасно всі?

-Та нєт. Отровився один. А другі дале на поминках ся їх наїли.

-То, може, біля якоїсь отрути росли, або переплутали їх. Я вже тридцять років трутовики готую і все добре. Правда, був і в мене один курйоз. Прийшла сваха, а я накрила стіл, поставила гриби. Вона ж їх боялася навіть покуштувати. Каже, що більше збирати їх любить, ніж їсти. То я їй і запропонувала, що можу по підлозі розкидати, нехай збирає. Закінчилось тим, що спробувала таки, – усміхається продавчиня.

-А в мене невістка не знає відрізнити гриб уд ягоди, представляєте! – скаржиться баба Анця. – Я її й учу, кажу, най зварит. Аж кампот ся получит, значит ягода, а аж левеш – значит гриб.

-І  мій дід також на грибах зовсім не знається. Як іде в ліс, то перед тим, як зрізати грибочок, питає зозулю, скільки йому років жити залишилося. Якщо кує – забирає гриб, якщо птаха мовчить, то залишає, хай росте далі, – зізнається сусідка.

-А я вже шийсят году із лісу не можу вийти, мене гриби не відпускають, – запевняє стара.

Тут підходить до неї покупець.

-Ви самі збирали? – питає.

-Но ай ко! Ясно, що сама.

-Ви молодець! А моя дружина ходить на гриби до сусідів на балкон.

-Як? Они дома вирощують?

-Ні. Сушать.

-Не мож так. А она не любить збирати? Не маринує їх?

-Ну… як вам сказати…. Вона захоплюється домашньою консервацією… Сушить… мені мізки, – відповідає покупець.

-А ви купіть. Я научу вас їх готувати, – наполягає баба Анця.

-Добре. Давайте. А я вам за це анекдот розповім.

-Розказуйте, паночку, – радіє баба.

-Ходить москаль лісом із кошиком, збирає грибочки. Іззаду до нього з автоматом підходить бандерівець. «Ти що тут робиш?» – питає.  «Грибы собираю» – каже той. «Іди звідси, поки я не вистрелив у тебе! Ти їх саджав?» – «Нет!» – перелякано відповідає москаль. «Тоді яке право маєш їх збирати?» – відповідає бандерівець, піднімаючи гвинтівку.

-Йой, паночку. Не треба про політику. Уже й так новини слухати не можу спокійно, такоє ся робит у державі. А гриби беріт, зваріть їх у пудсоленуй воді з цибульков та пожарьте у яйцьови. Така смакота буде, што ваша жона на руках вас за такий обід носити буде! – зазначила баба Анця, задоволено збираючи валізи.

mediakhust.net

image description

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)