Після того, як у Хусті встановили табличку з помилками, люди продовжують радіти: «Добре, що хоч щось роблять!»

Якщо в Ужгороді пам’ятників багато, місто навіть можна вважати столицею міні-скульптур України, то в деяких райцентрах області їх настільки бракує, що пам’ятниками люди називають навіть туристичні вказівники.

Нещодавно в Хусті біля краєзнавчого музею з’явився вказівник із назвами міст-побратимів та відстанями до них.

Зроблено його гарно і акуратно, проте із помилками. Наприклад, Словаччину двічі названо Словакією.

Спочатку усе було добре і хустяни фотографували знак та виставляли фото у соцмережах, дехто нахвалював владу за те, що вона так багато робить для блага рідного міста, дехто пишався, що Хуст має стільки міст-побратимів у Європі…  Хоча насправді самі мешканці міста від цього якихось благ не відчувають, але все ж комусь було приємно.

Ейфорія тривала до тих пір, поки уважні містяни не розгледіли помилки.

Після цього в Інтернеті почалися жваві дискусії, а виконавець пообіцяв переробити вказівник…

Та навіть після того, коли прозвучала фраза, що за державні кошти влада могла б виконувати свою роботу якісно, знайшлися захисники, які наголошували, що добре, що взагалі для хустян щось роблять і критикувати нікого не потрібно.

Ще прозвучала теза про те, що хустяни повинні пишатися тим, що для них у місті так багато зроблено, мовляв, в Ужгороді не робиться взагалі нічого.

На жаль, дехто з довірливих хустян у таке навіть повірив, адже роками не виїжджає за межі рідного міста і не бачить, скільки подібних вказівників у столиці Закарпаття та й загалом у інших закарпатських містах як багато зроблено без зайвого піару. Навіть у маленьких Тячеві та Виноградові, не кажучи вже про Ужгород.

До того ж ужгородці багато пишуть про транспортні проблеми, але їм не відомо, на яких маршрутках їздять хустяни. У окремих із них замість сидінь взагалі встановлено стільці, точніше – кухонні табуретки, а самі автобуси ще радянські і страшенно застарілі.

Також ужгородці обурюються з приводу реконструкції площі Петефі, яка почалася восени минулого року. Хустяни цю фразу підхопили, але забули при цьому, що ремонт центральної частини у них самих тривав більше п’яти років.

Крім того, як справедливо зазначив дехто з хустян, хоч у місті підсвічено руїни замку, та деякі вулиці вночі потопають у темряві, а самі містяни ходять, спотикаючись об гравій навпомацки ділянками дороги, які десятиліттями не ремонтуються, у дощову погоду блукаючи величезними озерами-калюжами.

Тож чи варто настільки фанатично радіти єдиному туристичному вказівнику, та ще й зробленому з помилками?

І чи можна взагалі робити висновки із коментарів у соцмережеах? Краще приїхати в Ужгород і все побачити на власні очі!

zakarpatpost.net

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)