Чи часто хустяни подають милостиню на вулицях

Сьогодні у нашому місті багато жебраків… і не тільки місцевих. Просять милостиню і старі, і малі, і бродячі музики, і переселенці. Є між старцями, звісно ж, такі, кого «опустило» на соціальне дно життя, хто справді має гостру тимчасову необхідність у засобах для існування, але є й такі, для кого випрошування грошей вже стало професією… Утім чи завжди охоче діляться краяни важко заробленими коштами з незнайомими прохачами. Саме це й вирішили ми перевірити під час нашого нового соціального експерименту.

Хай не збідніє рука, що подає

Зараз починається Великий великодній піст, тож закрадається думка, що в період спокути гріхів люди стають добрішими, милосерднішими, більш щедрими… Та чи справді це так?

Слід зазначити, що вміння просити гроші – справа нелегка. Цього представників певних професій навіть учать під час спеціальних тренінгів та курсів. Тож як вдається жебракам, не володіючи азами психології, багажем професійних знань так вправно «брати на гачок» перехожих?

Під час першої частини нашого дослідження ми просто спостерігали за жебрачкою з іншого міста, яка збирала кошти, нібито (а може й справді) дитині на лікування. Жінка була одягнена бідно, поводилася скромно, до натовпу не чіплялась. Просто стояла зі скринькою біля однієї з крамниць і «шаблонно» просила: «Допоможіть  хворій дівчинці». Протягом перших десяти хвилин повз неї пройшло кілька десятків людей, але ніхто навіть не подивився в її бік. Заклопотані хустяни, певно, думали про своє…

Нарешті бабуся, років 70, витягнула з гаманця гривню і кинула до картонної коробки. Після неї ще одна, молодша, поділилася п’ятьма гривнями. Відтак – ще кілька жінок підходили до незнайомки і ділилися статками.

Загалом за годину спостережень прохачка зібрала не більше 20 гривень. Підходили до нашої «піддослідної» і діти, про щось розпитували, але грошей не дали. Цікаво, що жоден представник сильної статі фінансово не підтримав нещасну. Один чоловік, років 40, довго повчав жінку, як треба доглядати за дітьми, як стежити за їхнім здоров’ям, як правильно подавати оголошення про збір коштів у соцмережах, говорив про те, як принизливо займатися жебракуванням… Утім далі розмов справа не пішла. Після закінчення «уроку» «проповідник» пішов далі, так і не «озолотивши ручку» своїй новій знайомій.

Настирливість – запорука успіху?

Переконавшись, що просити милостиню вдається не кожному і в той же час наслухавшись міських легенд про стареньку жебрачку, яка з видайканих від перехожих грошей придбала синові автомобіль та побудувала хату, ми вирішили з’ясувати, яким же чином «працюють» професійні старці. Для цього «підключили» до експерименту жебрака з багаторічним досвідом.

Перш за все, Василеві довелося дати десятку, бо він просто так мало від кого відчепиться. Просить чоловік, як правило, на їжу. Але буханець бере не завжди, бо матеріальний еквівалент для нього важливіший…. За гроші ж можна купити не тільки хліб, але й до хліба.

Як виявилося, досвідчений жебрак найчастіше підходить саме до жінок. За роки «роботи» він добре вміє передбачити реакцію та поведінку  людей, знає який власне підхід застосовувати до перехожих, має навіть постійних клієнток, які діляться з ним заощадженнями завжди. Чоловіки ж, за словами Василя, найчастіше дають йому пиво та цигарки.

Отже, за годину спостережень за старцем, йому справді мало хто відмовив у милостині. Однак до кого підходити чоловік визначав сам. За короткий термін прохачеві вдалося зібрати більше сотні гривень. Виходить, якщо застосовувати до жебракування розумний підхід, за вилучені кошти можна непогано пожити. Утім, як запевнив сам жебрак, так буває далеко не завжди.

Звичайно, гріх не допомогти потребуючій людині, особливо хворій та немічній, адже як написано у Біблії: «У кого дві сорочки, нехай дасть немаючому; а хто має поживу, нехай робить так само». Проте інколи випрошуванні милостині перетворюється на бізнес. І особливо прикро, коли до цієї справи затягують неповнолітніх… А от чи охоче краяни діляться грошима із потребуючими, скоріш за все, залежить навіть не від мешканців міста, а від самих жебраків.

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)