На околицях Хуста ростуть дивани, матраци та килими

Місто заполонюють стихійні звалища

Безлад, гори різного мотлоху та сморід.

На полі в кінці вулиці Лисенка, неподалік ГКНС Водоканалу  можна і виспатись, і одежу підібрати, і знайти килим у хату.

Там розгорнувся такий собі міні-маркет вживаних речей. Навіть платити за них не треба зовсім. Беріть усі, хто хоче! Абсолютно безкоштовно! Та й асортимент доволі широкий.

Хтось давно звозить у безлюдне місце сміття і висипає його іншим, як кажуть, прямо під ніс. Але якщо ще пластикові пляшки можна принести в руках і залишити абиде, то диван із матрацами транспортувати можна лише за допомогою автомобіля або гужового транспорту.  Невже величезне ліжко тягнули сюди на плечах кілька здорових чоловіків? Навряд чи.

Не вкладається в голову як же можна не любити природу, аби так жорстоко забруднювати її.

Звісно, меблі скласти у контейнер для вивезення сміття не можна, але є й інші більш цивілізовані шляхи, щоб позбутися габаритного непотребу.

До того ж за додаткову плату диван могли б забрати і працівники АВЕ.

Проте викидати сміття куди дешевше, ніж платити за таку послугу. Тож  і не дивно, що околиці Хуста просто потопають у решках людської життєдіяльності.

Тому коли розливаються річки не треба дивуватися, чому так відбувається. Природа повертає людям те, що вони скидають у неї та залишають біля її берегів.

Крім того, на  жаль, у нашій області досі не навчилися переробляти відходи людської життєдіяльності. А от в Англії, для прикладу,  цим займалися ще 200 років тому. Невже нам справді так далеко до європейців?

Хоч останнім часом багато говориться про сортування сміття, та насправді це не робить навіть 1 відсоток наших земляків. «Куди ближче, туди і кину», – каже більшість закарпатців. А в європейських країнах цей показник сягає 80%. Та й роздрібних контейнерів у Хусті також немає.  Біля будинків встановлено лише смітники загального користування.

А  от у типовому німецькому дворі таких урн  як мінімум 5. Вони різнокольорові: чорна – для несортованого сміття, коричнева – для органічних відходів, синя – для паперу, жовта – для упаковки і пластику, зелена – для кольорового скла, зелена з білою смугою – для безбарвного. І там справді порядок.

Для роз’яснення раз на рік кожному німцю відправляють поштою лист із детальною інструкцією про те, куди і яке саме сміття кидати.

Крім того, на переробці відходів держава настільки добре заробляє, що скуповує сміття від інших країн. Жоден німець не дозволить собі викинути папірець посеред вулиці. І навіть не тому, що боїться штрафу, а просто інакше зробити  не може, бо так його виховують із малечку.

Чому ж у нас менталітет зовсім інший? Напевно, через те,що за «сміттєві» правопорушення нікого не притягають до відповідальності та й розмір штрафів можна сміливо назвати просто смішним. У Мінекології твердять, що передбачені законодавством штрафи є «непомітними» і кажуть, що певні порушення мають перекваліфікувати у кримінальну відповідальність.

До речі, із 1 січня в державі встановлено заборону на захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів. Водночас введено вимогу сортувати сміття. Так, згідно з документом, великогабаритні, ремонтні та небезпечні відходи у складі побутових мають збиратися окремо від інших видів. Штраф за порушення такої норми для населення складає від 340 до 1360 грн, для юридичних осіб – від 850 до 1700 грн.

Але це, на жаль, тільки юридичний бік проблеми, яка на практиці майже не вирішується, адже стихійні звалища, що постійно з’являються у різних частинах міста, це красномовно підтверджують.

Цікаво, що серед 12 відомих подвигів Геракла був один суто побутовий  – він вирішив проблему відходів, накопичених в стайнях царя Авгія. Можливо, в Хусті теж потрібен такий  Геракл? Адже скільки наших лісів та водойм закидані пластиком, поліетиленом, склом та іншими відходами.

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)