Чи дочекається Хуст туристів?

Після анексії Криму на Закарпатті очікували на справжній туристичний бум. Та якщо Ужгород робить все для того, аби залучити в  місто гостей, Мукачево є чемпіоном області за кількістю фестивалів, то Хуст мовчки впав у сплячку

Особливо дивно це виглядає після славнозвісної перемоги у конкурсі «Сім чудес України», коли містяни думали, що відтепер відбою від туристів у рідному населеному пункті не буде і Хуст у цьому плані впевнено випередить столицю Закарпаття.

Але дива не сталося.

Та й чи готове місто над Тисою до прийому гостей? Адже перед тим, як кликати когось до себе, до цього потрібно підготуватися. Слід подумати про нічліг, про харчування та розваги.

Та що ми маємо? Три нормальні ресторани, кілька десятків невеликих кафе і жодного гастрономічного фестивалю у місті. Хустщина здавна славиться рибою, але жодного рибного кулінарного дійства у нас немає. Як і немає взагалі яскравих і видовищних свят, на які б хотілося приїхати туристам взагалі.

Навіть Велятино проводить фестиваль дзями, у Вишкові взагалі маса подібних дійств, а Хуст ніби впав у глибоку сплячку. Просто спокійно чекає… що щастя саме звалиться на голову.

Слід зазначити, що туристи – це додатковий потік грошей у місцеву казну. Але чому чиновники не зацікавлені у подібних надходженнях – залишається загадкою.

Якщо навіть район має сектор туризму, то місто взагалі не має у штаті жодного працівника, який би займався цим вкрай важливим питанням. Невже гостей у нас ніхто не чекає?

Після того як продали колишній ресторан «Верховина», багато хто сподівався, що там відкриється готельно-ресторанний комплекс європейського зразка. Як і був за чеської влади. Та натомість там розквартирувався секонд-хенд. У самому серці міста! У історичній будівлі!

Багатьом містянам досі не вкладається в голову, як таке могло статися. Тим більше що купив будівлю один з депутатів. Кажуть, що йому заборонили створювати місцевим рестораторам конкуренцію. Чи правда це – стверджувати не будемо.

Але готелів у Хусті катастрофічно не вистачає. Є, звісно, кілька, є й один хостел. Та цього замало.

Не маємо ми й достатню кількість супермаркетів, де б гості могли купити продукти. Натомість можемо показати візитерам вулиці Рєпіна та Карпатської Січі, де широко розгорнулася стихійна торгівля. Ринок – це взагалі суцільний хаос, головний біль хустян та купи сміття, залишеного по собі торговцями. Ті ж базарники нещадно топчуть газони, а молодь при цьому активно ламає лавиці.

Сумно, що за кілька років вони схожі на ровесників Хустського замку.

Але й це ще не все. Ми всі раділи, коли підсвітили мури старовинної фортеці. Вона дійсно гарна у темну пору доби і її зараз видно із різних куточків міста, навіть із довколишніх сіл. Але в той же час кілька десятків ліхтарів світять у зачиненому на ключ на ніч парку відпочинку. Цікаво, для кого? Для хустян? Для туристів? Але як саме у сунітках їм потрапити через височенну огорожу до парку?

У той же час жоден фасад будівлі у Хусті не підсвічено! А як же гарно в Ужгороді оснащено ілюмінацією мости, підсвічено Хрестовоздвиженський Кафедральний собор, римо-католицький собор, адмінкорпус ОДА, пам’ятник Петефі, фасади будинків… Місто вночі просто казкове! А в Хусті немає навіть лед-світильників. Ліхтарі, звісно, встановлено, але світять вони неяскраво, деякі ж вулиці взагалі потопають у темряві. Тож чи цікаво було б туристам гуляти нічною столицею Карпатської України.

І на що, власне, вони мають приїхати подивитися?

На руїни замку? Так, вони величні і неперевершені, але щоб піднятись на вершину, досі немає нормальної дороги, а обіцяний фунікулер до сьогоднішнього дня так і не встановили.

Зате там активно ведуться вирубки дерев. І це не санітарна прочистка, а щось більше схоже на суцільне винищення рослинності. Хтось, певно, вирішив заробити навіть на святая-святих хус-                      тян –  історичній пам’ятці.

А що ще можемо показати туристам? Красне поле? Так! Це дійсно героїчна сторінка нашого минулого. Але меморіальний комплекс також не в кращому стані. Доглядати за ним повинна область, але цього не робить. А ганьба від цього нам, хустянам.

Нарциси? Але ж вони цвітуть лише два тижні у травні? А інші 11 місяців що робити туристам у славному Хусті? Яку програму розваг можна їм запропонувати, коли інфраструктура взагалі не розвинена, немає туристичних маршрутів, маркувань визначних місць… навіть пам’ятників, за винятком кількох занедбаних радянських.

Зате маємо велетенського боввана у самому центрі Хуста із великою радянською зіркою. Хоч споруда й підпадає під закон про декомунізацію, та нею ніхто не займається. От і стовбичить захаращений велет, відлякуючи тих небагатьох гостей, які все ж приїжджають до нас із санаторіїв у Шаяні. Ми не можемо туристам запропонувати навіть місцеві сувеніри. Хоч майстрів хенд-мейду у нас багато, та їм не дають можливості представляти продукцію.

А яким залізничним та автомобільним вокзалом зустрічає Хуст гостей? Це ж не вписується ні в яку здорову логіку. Місто, що претендує на статус європейського, має найгірші в області станції.

Гарними дорогами похизувати Хуст також не може. Центр, звісно, приведено до ладу, але вулиці, що знаходяться за кілька сотень метрів від середмістя, інколи зовсім без дорожнього покриття, як у гірському глухому селі.

Тож чи приїдуть до нас гості? Чи чекати на них у найближчій перспективі? Скоріш за все, не варто тішити себе марними надіями.

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)