Шкуродери Хустщини безпощадно вбивають у лісі все живе, що рухається

Випадок із вбивством червонокнижної рисі у Рахівському районі набув резонансу в усій Україні. Додало масла в вогонь і те, що один із шкуродерів виявився лісником, а інший (його син) – депутатом міської ради, пише газета “Наш Хуст”.

Подію активно обговорювали протягом кількох днів, а поліціянти за фактом відкрили кримінальне провадження. І це добре. Бо хочеться вірити, що вбивць покарають. Утім щодо справедливого суду, на жаль, виникають сумніви, адже в Хустському районі випадки вбивства рідкісних тварин трапляються чи не щомісяця. І жодного разу жодного лісника чи мисливця не притягнули до відповідальності так, як годиться.

>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»

Згадаймо хоча б початок цього року. Тоді в районі об’їзної випадкові свідки виявили кров. Потім з’ясувалося, що хтось вбив п’ятьох оленів. Кажуть, що то були лісники, але довести цього ніхто не може, бо винних ніхто й не шукав.

Відтак наприкінці літа – на початку осені в житлових масивах неподалік Хустського Водоканалу лунали постріли.

Щонеділі мисливці проводили поруч із людськими будинками відстріл спочатку фазанів, а потім качок. Робили це не браконьєри, а люди, яким добре відомі правила полювання. Вони усвідомлювали, що використовують зброю, що можуть будь-коли влучити в дитину, яка могла опинитися поруч.

Їм було добре відомо про випадок у травні цього року у селі Поточок, коли 47-річний місцевий мешканець, вийшовши на полювання, поранив пострілом із мисливської рушниці 9-річного хлопчика, який саме збирав гриби. У результаті дитина із наскрізним пораненням лівого передпліччя опинилась у Хустській районній лікарні. Слава Богу, хлопчик залишився живим, але ж результат такої «зустрічі» міг бути й набагато фатальнішим.

Отже, мешканці мікрорайону вулиці Маркуша в Хусті, аби не трапилося подібного нещастя, викликали поліцію. Винних так і не знайшли того разу. Навіть на певний час полювання припинилося. Але за кілька тижнів ситуація повторилась.

Аналогічний випадок трапився і в Ізі. Але там чоловіка, що викликав правоохоронців, розлючені мисливці мало не побили. А з’ясовувати стосунки за допомогою кулаків вони люблять.

Для прикладу, в серпні в урочищі Глибоке села Нанково відбулася сутичка між двома групами мисливців. Там єгер із сільським депутатом та групою «братів по зброї» мало не вибили супротивнику око та поламали йому ребра. Таким чином вони відкривали сезон полювання на качок. Потрапили «під кулаки» навіть дружина одного з мисливців та неповнолітній юнак.

За словами потерпілого, він разом з чотирма друзями вирушив до лісу. Облаштувалися біля ставка. Там була й інша група полювальників у складі єгеря, одного з сільських депутатів та ще двох мисливців.

«Групи зовсім не заважали одна одній, – наголосив чоловік. – На початку полювання усі розмовляли спокійно, претензій ні до кого не було. У нас була ліцензія, мисливський квиток, зареєстрована зброя. Тобто з документами все було гаразд. Та й того дня та група взагалі не стріляла. Однак коли вже всі хотіли йти додому, єгер попросив у грубій формі посвідчення. Поводився агресивно і наголошував на тому, що він тут – влада. Один з нас також у відповідь попросив єгеря показати документи, що його дуже розлютило. Документи він не показав, натомість почав кричати. Один із мисливців, що був у бригаді з ним, накинувся на мисливця з іншої групи. Повалив його на землю і почав бити кулаками. Це було несподіванкою. Хлопці їх розтягнули. Потім уся група з накинулася на іншого мисливця».

Відтак за 10 хвилин побили всіх. Чоловіки були п’яні. У результаті – дехто навіть опинився у лікарні.

А нещодавно мисливці влаштували полювання на вовків. Більше того, вони зі щасливими посмішками та вдоволені влаштували біля мертвих тварин фотосесію і оприлюднили світлини у соцмережежах. При цьому наголошували, що врятували курортний Шаян, а також Ракош та Яблунівку від нападу хижаків. Звітували і здобиччю – застреленим самцем вагою 42 кг та самкою вагою 35 кг. Вони навіть не думали над тим, що у самиці могли бути цуценята, що вони позбавили малюків можливості вижити. Можливо, знайди вони вовченят, так і їх би нещадно знищили.

Мотивували свої дії мисливці тим, що вовки можуть на когось напасти. Але ж ці хижаки стали в наших лісах великою рідкістю. На людей вони не тільки не нападають, а втікають від них десятою дорогою. Хіба хтось може пригадати хоч один випадок у Хустському районі, аби вовки когось загризли чи хоча б налякали? Звичайно, що ні. Просто в декого є потреба втамувати тваринний інстинкт, взяти в руку зброю і вбити беззахисну істоту, показавши тим самим свою зверхність над братами нашими меншими. Крім того, вовки є санітарами лісу, вони необхідні в дикій природі, оскільки поїдають хворих тварин і не дають розповсюджуватися різним недугам серед чотирилапих.

А скільки випадків вбивств невинних тварин нам невідомі? Жертвами любителів побавитися «в стрілялки» стають і пернаті, і чотирилапі. Як правило, мотивація у всіх одна – кажуть, що вбивають кабанів, оленів, птахів для потреб своїх же родин. Та  хіба в магазинах продається замало м’яса? Ні. Комусь просто хочеться адреналіну! Зараз від голоду, як у доісторичні часи, коли люди справді вбивали заради того, аби вижити, не пухне ніхто. Тож не треба потім дивуватися різним природним катаклізмам, які є лише логічною відплатою природи за нераціональне використання її багатств та за знущання над тваринами.

Марина АЛДОН, zakarpatpost.net

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)