Хустський умілець придумав власну техніку оздоблення великодніх яєць

Від традиційного писанкарства, навіть первісного  фарбування яєць природними барвниками минуло багато часу. Нині існує сотні різних технік причепурювання символів Великодня. Хтось оформляє пасхальні яйця за допомогою намистинок, хтось – стрічок, хтось витинає зі шкарлупи справжні шедеври, хтось же – придумує власні способи їхнього декору.

Віктор Штефуца має свій авторський почерк у писанкарстві. Він робить космічні яйця за допомогою фарб і спеціального розчину.

Сьогодні він охоче поділився із читачами газети «Наш Хуст» секретами своєї майстерності.

— Вікторе, різною творчістю ти захоплюєшся давно. А коли спробував зробити першу писанку?

— Це було ще в дошкільному віці. Ми робили її разом мамою. То була крашанка. Ми прикладали листочки різних рослин до цілих яєць, обмотували їх бинтом і варили у воді із цибулевим лушпинням. Це було дуже просто, але в той же час цікаво. Я вдячний мамі за цей досвід.

— У яких ще техніках робиш великодні яйця? Яка з них тобі подобається найбільше? Крім курячих яєць ти використовував якісь інші? Якщо не пташині, то муляжі: пластмасові, дерев’яні…

— Раніше писанкарством не займався серйозно, але час від часу втілював у життя різні ідеї в оздобленні писанок – намистинами,стрічками, кольоровими нитками, пінопластовою стружкою…

Маю також у доробку одне яйце з пап’є-маше розміром як страусине. Зараз саме працюю над його оздобленням. Техніки подобаються всі, кожна з них цікава  по-своєму і в кожній можна зробити щось неординарне і гарне.

— Розкажи про про ебру. Як спало на думку зробити такі оригінальні писанки? Чи важким є сам процес створення містично-галактичногого узору?

— У цій техніці я й працював і раніше, близько року займався живописом. Тож вирішив спробувати з яйцями. Вийшло цікаво.

Загалом… малювання ебру — одна з найбільш фантастичних технік образотворчого мистецтва. Нанесення однієї рідини на поверхню іншої створює неймовірний ефект, у результаті чого виходять неповторні візерунки , які можна перенести на тверду поверхню — папір , дерево , тканину.

Краса цієї техніки ще й в тому, що навіть сама недосвідчена у малюванні людина може створювати справжні шедеври на водній поверхні.

Від етимології слова «ебру» віє романтикою і… невизначеністю. Думок кілька: одні вважають, що «ab-ru» перекладається з арабської як «вода для обличчя», інші вважають, що «ebre» – чагатайське слово, яке означає «хвилеподібний». Найбільш популярна версія твердить: слово «ebri» придумали перси, і означає воно «хмара». Рухливі малюнки на воді насправді нагадують хмари, що пливуть вдалині.

Точних даних про те, де виникло мистецтво – немає, та все ж дослідники зійшлись на думці, що турецьке «мармурування» (як іще прийнято називати ебру) породив Схід. Вважають, що з’явилось малювання на воді у місті Бухарі в Узбекистані, після чого повільно і впевнено захопило увагу Ірану. Та найцікавіші роботи у професійному виконанні з’явилися вже на території сонячної Туреччини, у Стамбулі, і датовані одинадцятим століттям. Тому прийнято вважати, що «танець барв» – заслуга турецьких майстрів, таємничих особистостей, які шанували традиції нанесення фарб на водне полотно і зберігали їх у найсуворішому секреті.

Старовинна техніка ебру могла б зникнути разом з останніми майстрами – зберігачами цього особливого мистецтва і незбагненного дару. Та за останні десять років у турецьке мармурування вдихнули нове життя: жителі батьківщини тюльпанів не лише організовують виставки «живопису на воді», а й проводять майстер-класи зі створення картин, використовуючи ебру в роботі з тканинами, керамікою, склом, шкірою і деревом.

Ебру заворожує. Дарує душевний спокій, допомагає набути гармонію з собою, занурюючи з головою в глибини води і кольору. Хтозна, можливо, якось доторкнувшись до цього мистецтва, ви відкриєте його сокровенні таємниці.

Для роботи в цій техніці потрібні спеціальні фарби та розчин. Матеріали мені надсилають із Туреччини.

Отже, беремо посудину з рідиною, крапаємо в неї різні фарби, розмішуємо, створюючи візерунок і занурюємо яйце, бажано продуте, без білка і жовтка. Опускаємо його в розчин на спеціальній паличці і прокручуємо. Далі йому потрібно дати підсохнути і можна милуватися виробом.

Але краще один раз побачити, ніж годину розповідати. Тому всіх бажаючих запрошую відвідати майстер-клас.

Процес створення писанки нескладний, головне – не боятися експериментувати і виявляти творчість.

— Що надихає в роботі?

— Бажання якомога скоріше втілити в дійсність випадковий зазвичай задум. Робити це треба швидко, поки ідея не забулася.

— Коли найчастіше займаєшся творчістю: зранку, вдень, уночі?

— Переважно  вночі, коли немає довколишньої метушні, коли тихо і спокійно.

— Які маєш творчі мрії? Що ще цікаве робиш до Великодня?

— Мрій багато, вірніше – творчих планів. Але про них не хочу розповідати. Незабаром покажу. А до Пасхи маю намір презентувати широкому загалу техніку живопису ебру, провести кілька майстер-класів для охочих творити щось незвичне.

— Спасибі за розмову і щиро бажаю успіхів у всіх починаннях та нових ідей.

Розмовляла Марина АЛДОН, газета «НашХуст», ексклюзивно для mediakhust.net

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)