Баба Анця і наукові дослідження

Весна – пора творчості і шалених ідей. Набридло бабі Анці схилятися над кожною грядкою, садити в землю кожну насінину, виполювати кожну травинку,  тож вирішила вона придумати собі пристрій для садово-польових робіт, який би за неї міг поратися по господарству. Навіть геніальна думка осінила її – оскільки син і так у Чехії, а його синій «Жигуль» припадає пилом у гаражі, то вирішила тимчасово використати для свого устаткування автомобільний двигун. От тільки придумати ще пристрій старенькій залишилося. Розповіла вона про все онучці, а та – сміється зі старої.

-Та що ви, бабко, таке говорите, який же з вас вчений!

-Но, ти поникай у свойому Інтернеті, може штось путньоє найдеш, а я лише змайструю. Запатентуєме й наші агрегати на заводах будуть чинити. Представ, як много гроши заробиме. І кума Олена купит, і сусід Іван, і міліцішта Микола.

-Але то плагіат – красти чужі думки.

-Нє. Плагіат – то красти одну чужу думку. А ми возьмеме ідеї уд многих і об’єднаєме. Ото буде научне відкриття. Наші депутати тоже так чинят.

-Добре. Пішли, подивимось. Але патентувати не будемо.

Включила Марія комп’ютер… Дивляться вони зі старою різні агропромислові пристрої, читають про нові сорти овочів.

-О, про модифіковану картоплю пише, – радіє дівчина.

-Не читай! – суворо наказує баба.

-Чому? – дивується онучка.

-У мене одна така в кармані. Ще вчути може, – відповідає стара.

-Ой, бабусю. Смішна ти. Заплати за те, що землю поорють, продискують, зроблять рядки, купи насіння, добрива – от і маєш безплатний урожай. Для чого тобі це все?

-Не много говори. Глядай што там є, – наказує баба Анця.

-Ось один придумав пристрій, що може через стіни бачити.

-А як ся називат?

-Вікно, – весело відказує Марія. – А ось інший вигадав діряву парасолю.

-А вто ще нашто?

-Дякуючи отворам на поверхні він точно знає, коли закінчиться дощ, – каже дівчина. – О, знайшла щось. Лопата з двигуном, електровіник… Але це все можна в магазинах купити. Забудь ти краще про той диво-пристрій. Я тобі допомогти можу.

-Е… нєт. Головна мета любого ізобретєнія – зекономити час!

-Ну, бабусю, згідна… Якщо, правда, мова не йде про телевізор.

-Вот я ліпше собі тот ящик і включу, а не буду уд рана до вечера гнути спину на городі. Глядай уже штось!

Марія мовчки переглядає ще кілька сайтів і раптом щасливо вигукує:

-Глянь, тут є схема, як зробити пристрій, про який просиш. Лише двигун треба з бензопили, а не з машини. Та й зварювальний апарат потрібен, болгарка, метал, гвинти…

Баба Анця уважно розглядає малюнок.

-Нєт. Я такоє не вчиню. Даже дідо туй нич не порозуміє. Шкода. Нич із того. Не буде з мене науковця.

-Не переживай. Кожному своє. Он, наш сільський голова без калькулятора не вміє й мишей на складі порахувати, наші народні обранці поняття не мають як саме землю в селі поділити, а ти про електричну сапу говориш. Дивись краще, я тут городній фен-шуй знайшла… для присадибної ділянки! – каже, втішаючи стару, Марія.

-Добре. Розпечатай ми, най прочитаю. Не буду я ніякі машини робити. Буду за китайськов науков крумплі копати, зберу май много в селі, – радісно відповідає баба Анця, уже складаючи в уяві нові плани про грандіозний урожай, яким вона здивує весь район.

mediakhust.net

Кожні два тижні читайте пригоди Баби Анці у газеті «Наш Хуст».

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)