Баба Анця усьо знає

10

На прийомі у лікаря

Захворіла баба Анця і пішла в поліклініку. Зайшла у перший же кабінет. Лікарка привіталась, навіть не підводячи очей, продовжуючи заповнювати картку попереднього пацієнта.
-Що вас хвилює, – спитала стару, що сіла біля столу.
-Та у вухови ми звенит, – заявила баба.
-А ви не відповідайте: то або телефон, або будильник, – машинально сухо промовила жінка. – До кого ви раніше звертались?
-До аптекарки, – зазначила стара.
-Уявляю, яку дурню вона вам нарадила.
-Та до вас казала звернутися.
Жінка вперше підняла голову і подивилась на пацієнтку.
-А ще що вас привело? – поцікавилась вона, знову поринувши у записи.
-Не можу носом дихати.
-Дихайте ротом, – відповідала молодиця так само байдуже.
-Но дякую, паніко. Будьте здорові! – відказала стара, вже збираючись виходити в коридор, зрозумівши, що дієвої поради й так не дочекається.
-Не дякую, а 50 гривень, – почулося у відповідь.
Баба Анця, ледве стримуючи емоції, вибігла з кабінету, аби не «нагрішити», лише мовивши на прощання: «Коли у мойої корови штось болит, приходит ветеринар і нич уд ниї не звідат, йому й так усьо понятно».
Постукала баба Анця у наступні двері. Зайшла несміливо… Ескулап одразу ж запропонував жінці лягти на кушетку і поцікавився, що її непокоїть.
-Нога ня болит, – мало не зі сльозами на очах заявила баба Анця.
-А скільки вам років? – спокійно запитав медик.
-78, – відрапортувала стара.
-Ну а що ви хочете. У такому віці вже всіх болить.
-Пай айбо, паночку, ви на нюй сидите, – сумно зітхнула бабуся.
-А ще що вас хвилює? – спитав лікар, підіймаючись.
-Усьо: горячка в ня, кашель, голова розколюєся…
-Тоді я вам припишу грязьові ванни.
-А ото поможе? – аж іскринки заблищали в очах старенької.
-Якщо ні, то хоч до землі поволі звикнете, – усміхнувся ескулап.
Зрозуміла баба Анця, що і тут ніхто її лікувати не збирається. Подякувала і зайшла у наступний кабінет. На дверях прочитала табличку: «Психіатр».
-Може хоть сись ми штось порадит, – подумала стара про себе.
-Сідайте. Розслабтесь. Закрийте очі, – сказав їй чоловік у білому халаті. – А тепер повторюйте за мною: у мене все добре, мене всі люблять, я відчуваю приплив енергії…
-Я рада за вас, пане дохтор, што хоть у вас усьо прекрасно, – нічого не розуміючи промовила баба. Буду я ся лічити сама, народними методами – молоком, медом, цибульов, лимонами…
-Чекайте, я вам ще нічого не виписав, – здивувався чоловік.
-Та не треба, паночку. У мене на всі оті ліки й так тулько гроши ниє. А простуда й так не смертельна, – швиденько закриваючи за собою двері, рішуче промовила баба Анця.

mediakhust.net

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)