Баба Анця усьо знає

10

Про вивіски, або Як баба у туристичну агенцію ходила

Приїхала якось баба Анця з невісткою до Хуста. Продали вони на вулиці Карпатської Січі сир, молоко, сметану і кефір, вислухали «нотації» від небайдужих хустян про стихійну торгівлю і вирішили піти прогулятись містом. Галя – подалась собі за покупками до Вопака, а баба – на оглядини оновленого центру. Бачить стара вивіску «Гарячі ури». Розуміє, що літера якась відвалилася. Думає, зайду, подивлюся, що всередині, скоріш за все, курей-гриль продають.
Відчиняє двері, вітається:
-Слава Ісусу Христу.
Молода дівчина, розглядаючи жінку з ніг до голови, ввічливо відповідає:
-Доброго дня. Що цікавить вас? Що замовляти будете?
-Та никаю лиш раз, – відповідає баба Анця. – Айбо думаю си, што невістці би треба штось узяти, бо беременна, шкода ми її.
Працівниця фірми простягає бабусі каталог із фотографіями екзотичних країн. Стара дивиться і думає, що вивчає асортимент домашньої птиці, завезеної із Єгипту, Туреччини, Швейцарії, Нідерландів, Карибських островів…
-А они у вас усі горячі? – питає.
-Та ні, є й звичайні, – каже молодиця.
-Товди ми дві дайте. Мені і невістці.
-Добре. Що саме бажаєте?
Баба ще раз переглядає каталог.
-Видитмися, што май ліпше брати Чехію, бо ото близько і Китай, бо ото інтересно.
-Але Китаю у нас немає, – бентежиться дівчина. – Може, підійде Угорщина.
-Но най буде, – погоджується жінка. А про себе думає:
– Ко знає, які ото китайські, коли там собак їдять, то може курей мачачими вухами годують.
Працівниця турфірми, уважно спостерігає за старою і питає:
-А на яке число вам потрібно?
-Як ото на яке? Нараз ми давай, дітинко! – починає вже нервувати баба Анця.
-Зразу, на жаль немає, – ніяковіє дівчина.
-Шкода. Бо дале ми вже може не треба буде. Та й не знаю, коли ще в Хусті буду. А кулько ото у вас коштує? – нарешті питає баба.
-Прага – від 150 євро, а Будапешт може бути і за 120.
-Та ви што, паніко, я такі гроші ще й не виділа. Мені пенсію гривнями платять. Но, будьте здорові! Нич ми уд вас бульш не треба, – зовсім розлютившись, баба «вилетіла» з приміщення, навіть не закриваючи за собою дверей.
У маршрутці, дорогою додому, баба Анця мовчала. Вона так і не збагнула, де побувала і що «загублена» літера «т» внесла стільки неясності у її розмову з молодицею, яка, між іншим, так само не здогадалася, що потрібно було бабусі. Утім… за якусь мить на обличчі старенької засяяла усмішка. Її «осінила» ідея: відтепер вона розводитиме курей і здаватиме їх за євро до тієї таємничої агенції, бо то набагато вигідніше, ніж утримувати корову і збувати молочну продукцію на вулицях Хуста.

mediakhust.net

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)