Спортивні пристрасті, або Чи потрібен Олександрівці стадіон?

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Спортивні пристрасті, або Чи потрібен Олександрівці стадіон?

Цими днями в Олександрівці місцева громада відстоювала право населеного пункту на стадіон. Конфлікт депутатів та молодіжного активу із сільським головою розгорівся через земельну ділянку, яка протягом багатьох років пустувала і яку селяни вирішили облаштувати під місце для занять фізичною культурою.
Битва за стадіон
До редакції газети «Наш Хуст» звернулися мешканці Олександрівки з проханням оглянути спортивний майданчик, який вони самотужки привели до належного вигляду і який від них, з їхніх же слів, сільський голова хотів продати. Загострилося протистояння цими днями, під час чергової сесії сільської ради.
-Колись на місці стадіону була ферма, у приватній власності земля ніколи не була. Між іншим, наше село – одне з небагатьох населених пунктів Хустщини, де досі не було стадіону, – каже депутат районної ради Іван (Іванович) Ковач. З 2012 року, відколи почали виділяти земельні ділянки селянам, наш очільник блокував рішення про оформлення власності на майданчик. Справа тягнулась роками і, крім «топтання на місці», результату не було ніякого. Можливо, за всім цим стоять приватні інтереси сільського голови, інакше як може одна людина суперечити рішенню чималої громади.
-Ми власними силами зібрали кошти, привезли техніку. Тут були склади. Працювати і завозити глину доводилося навіть вночі. Сільська рада у облаштуванні території стадіону участі не приймала. Ми самі встановили залізні ворота для футболу, привели до ошатного вигляду поле. Ділянку, до слова, було обгороджено колючим дротом, але сюди інші краяни почали випускати випасати худобу і огорожу було зруйновано. Хоча кожен має свій город і, на мою думку, худоба не має заходити на чужу територію. Адже грати в футбол між тваринними екскрементами не дуже зручно… Нічого не маю проти корів, але їхні власники могли б прибрати за своїми домашніми улюбленцями, принаймні перед вихідними, якщо вже випускають їх пастися на стадіон. Крім того, три роки тому активісти заплатили за оформлення всіх документів, але їхнє виготовлення затягувалося. Нашому «біровові» то експертизи якісь треба було проводити, то ще щось. Сільський голова нам не тільки не допомагав, але й весь час створював перепони, хоча завжди запевняв, що виступає за стадіон, – каже мешканець Олександрівки Сергій Герик.
Зі слів пана Сергія, більше двох сотень сільських активістів прагнуть займатися спортом. Чоловік переконує, що він бажає, аби молодь вела здоровий спосіб життя, а не проводила дозвілля у кафетеріях за розпиванням алкогольних напоїв.
Право власності на майданчик довелося «виривати зубами»
Селяни впевнені, що за громаду потрібно вболівати справами, а не гаслами, популярними перед виборами. Утім, незважаючи на те, що «спортивний» конфлікт триває далеко не перший рік, цьогоріч пан Іван (Юліанович) Ковач повторно став керманичем населеного пункту.
-Представники органів місцевого самоврядування делеговані народом і повинні представляти саме його інтереси, а не робити якісь дії щодо блокування їхнього волевиявлення, – наголошує районний депутат Іван (Іванович) Ковач. – Якщо цього не будемо робити, то не заслуговуємо на довіру громади. Що ж стосується стадіону, то ми, як ініціативна група, спочатку зробили проект, потім – витяг із Єдиного Державного реєстру, та він дивним чином зник (наразі зробили новий). А минулої п’ятниці сільський голова відмовився проводити сесію. Нам самим довелося скликати депутатів. Після того, як усі «слуги народу» зібралися, очільник Олександрівки намагався зірвати проведення зібрання, щоб не затвердити проект. Але ж на сесії не йшлося про те, щоб комусь передати ділянку, а тільки про те, щоб затвердити проект, зареєструвати право комунальної власності, аби громада села законно використовувала стадіон за призначенням.
Слід зазначити, що за наполяганням активістів, депутати таки зареєстрували право комунальної власності на стадіон.
Аби більш детально розібратися в ситуації і з’ясувати, що ж насправді думає про майданчик для занять фізичною культурою «новий-старий» сільський голова, ми вирішили звернутись до нього за коментарем. Однак пан Іван (Юліанович) Ковач на телефонні дзвінки не відповідав. У адмінкорпусі сільської ради знайти його також не вдалося… Як запевняють самі ж олександрівці, застати «бірова» на робочому місці вкрай складно. Тому позиція очільника населеного пункту поки що залишається незрозумілою…

«Наш Хуст»

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)