Ліричний янгол мрій Ольги Джумурат

Ліричний янгол мрій Ольги Джумурат

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

З усіх почуттів, притаманних людині, кохання займає найчільніше місце, бо без нього навіть світ здається безбарвним і шум вітру безголосим. Правду кажуть, що достатньо всього раз відчути силу любові, аби писати про всепоглинаючий шал пристрасті все життя.
Нещодавно у видавництві «Ліра» побачила світ третя поетична збірка авторки з Хуста «Янгол моїх мрій», у якій зібрано твори про найсвітліші почуття – любов до людини, рідного краю, України, всього світу…
«Щастя – це віддавати своє життя людям, яких ти кохаєш», – пише Ольга Джумурат у епіграфі до книжки. Її ніжні ліричні твори наскрізь сповнені легкою музикою закоханого серця.
Я ніжно заглядаю в твої очі,
В яких кохання, радість, каяття.
Ти, ніжний голубе мій сизокрилий,
Я віддаю тобі своє життя!
(«З тобою я по-справжньому щаслива»)
У той же час поетеса змальовує не тільки світлі грані почуттів, але й страждання, сум, розлуку, невзаємність у стосунках, часом – навіть безнадію…
Неначе блискавка пробігла поміж нас,
І дні розлуки стали вже журбою.
(«Коханий мій!»)
Утім любов до Вітчизни займає у серці пані Ольги не менш важливе місце, ніж особисті почуття. Її лірична героїні вболіває за предківську землю, її непокоїть як минуле, так і сучасне України.
Я до землі своєї припадаю,
За неї щиро Богу помолюсь,
Бо кращої у світі я не знаю,
Вона, неначе скарб, яким і тішусь, і горджусь.
(«Рідна ненько-Україно!»)
Квітуче Закарпаття, мальовничий Хуст, кострубаті гори та рахманні потічки, знайомі з дитинства стежки теж не може оминути увагою авторка у своїй новій збірці.
Де ружа-м’ята і полинь
Ростуть в карпатськім чистім полі.
Там дикі маки, як килим,
Розсипались, мов зорі!
(«Карпатський край!»)
Загалом твори Ольги Джумурат цікаві, змістовні. Серед них можна знайти і сюжетну поезію, й пісенні мотиви. Є серед віршів і чимало присвят, і творів про Майдан, про АТО, українських солдатів, поезій-молитов до Бога.
Зокрема, у передмові до видання Ірина Сіма пише: «Її поезія – бальзам для тих, хто любить, розуміє і цінує Слово, бо Слово – це насіння з небес, посіяне на величезній земній ниві. З нього проростають цілющі паростки, які ми повинні леліяти, берегти і насолоджуватися плодами. Я впевнена, що Ольга зуміла викохати в своїй душі ці плоди і подарувати їх нам, впевнена, хто читає її поезії, той відчуває істинну насолоду: вона дарує радість, вселяє надію, укріпляє віру».
Слід зазначити, що вірші хустської поетеси справді дуже емоційні, пристрасні, від них віє свіжістю сприйняття. До речі, хоч книга й розрахована на дорослих, але вона може бути цікавою різному колові читачів.

«Наш Хуст»

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)