Знову про «молочні» ріки і «сирні» береги

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Знову про «молочні» ріки і «сирні» береги

Стихійна торгівля в Хусті – проблема не одного дня. Тож і не дивно, що викорінити її настільки важко. Звичайно, як кажуть, не було б попиту, не було б і пропозиції. Якби самі мешканці міста не купували крам із запиленої бруківки, ніхто б із продавців і не збував товар посеред вулиць. Однак мова сьогодні піде власне про молочну продукцію.
Не бажаєте молочка з тротуару?
По-перше, справді гідні поваги ті, хто своїми руками щось вирощує, виробляє, хто веде домашнє господарство, хто в цей непростий час намагається чесними шляхами поповнити сімейний бюджет. Сільгоспвиробники, у певній мірі, дійсно є героями нашого часу.
По-друге, домашня молочна продукція – це хороша альтернатива «хімічним» товарам із супермаркетів, на яких нерідко переклеєно етикетки з терміном придатності та які виготовлено незрозуміло з яких емульгаторів.
Однак, на жаль, далеко не всі товаровиробники є добросовісними. Чималий відсоток із того, що ми купуємо на ринку, вибракувала б навіть оглядова перевірка контролюючих органів. Проте, у нас, як не прикро, якість краму ніхто не перевіряє.
І в той же час, чи багато молочної продукції реалізовується саме на ринку? На жаль, ні. Більшість бабусь із молоком, сиром та сметаною займають традиційні «бойові» позиції на вулиці Рєпіна, хоча у той же час на двох овочевих ринках у центрі міста пустими залишається багато торгових рядів.
А, можливо, у тому, що стихійними продовжують торгувати із брудної бруківки винні ми самі?
-Треба ж себе так не поважати, щоб їсти сир, який лежав на клаптику газети прямо серед мільйонів бактерій! Однак мало хто навіть думає про небезпеку, коли куштує домашню молочну продукцію, навіть враховуючи, що найчастіше споживачами того ж таки сиру є діти, – каже хустянка Ольга Сабов.
Корови не винні…
Утім «стихійниками» насправді є не тільки бабусі, які утримують вдома велику рогату худобу. Існує й інша категорія торговців, яких фактично можна віднести до когорти приватних підприємців, які не платять жодних податків чи зборів, але займаються торговельною діяльністю професійно. У них навіть діють цілі «маркетингові» схеми продажу. Окремі бабці скуповують від сільгоспвиробників молоко і продають за подвійними цінами, при цьому мають свої усталені місця, на які «чужих» не пускають. Чесні продавці справді опиняються на ринку в невигідному становищі.
– Перекупники зайняли всі зручні місця, а нас женуть аж у кінець рядів, куди покупці не доходять, – скаржиться пані Олена з Велятина.
Проте є ще й інший варіант вуличної торгівлі. Кілька ґаздинь разом ідуть торгувати. Спочатку «отаборюються» на вул. Рєпіна. Якщо ж починається рейд поліції, то одна з них відправляється на ринок, інша відходить із валізами вбік і вичікує. Відтак, або йде до своєї знайомої на вже проплачене місце, або ж та, коли небезпека мине, виходить із крамом на вулицю. При цьому, якщо ви зачепите когось із «молочниць» питанням, чому їхня продукція така дорога, вам неодмінно вичитають кількахвилинну лекцію про те, скільки коштує сіно і як важко доглядати за домашніми тваринами.
А хто не бажає «морочити собі голову» з прискіпливими покупцями, тричі на тиждень біля універмагу «Хуст» може здати молочну продукцію гуртовикам, які відвозять її у інші міста області. Найбільше «молоковозів» на умовній стоянці саме у четвер зранку.
Прикро, що молочна індустрія у нас досі в «тіні» і немає цивілізованих пунктів прийому домашнього краму. Звичайно, відкриття великих переробних підприємств полегшило б побут і селянам, і створило б додаткові робочі місця, і приносило б пені «дивіденди» до бюджету.
А так… доводиться й далі боротися зі стихійною торгівлею, яку не можуть перемогти ні поодинокі краяни, ні міські активісти, які вже неодноразово проводили різноманітні просвітницькі акції, ні місцева поліція з адмінпротоколами…

«Наш Хуст»

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)