Операція «Перехід»

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Операція «Перехід»

Хуст – місто багате на дорожніх «оленів». Звичайно, порушення правил паркування – глибоко індивідуальна справа водіїв, які оправдовуються, як правило, відсутністю в населеному пункті спеціальних стоянок. Частково, вони таки мають рацію. Однак ми спробували перевірити, як поводяться власники транспортних засобів у іншому місці – на пішохідних переходах, зокрема, на тих, де немає світлофорів.
Вранці, особливо перед початком робочого дня, на центральних вулицях Хуста багато заторів. «Вирватися» автомобілем із певних проблемних ділянок дороги справді проблематично. На окремих відрізках доводиться простоювати по кілька хвилин, очікуючи, коли знайдеться хтось, хто пропустить перед собою іншу автівку. Тож якою є реакція водіїв на переходах?
На жаль, у Хусті непоодинокими є випадки ДТП саме в місцях, де перетинають проїжджу частину пішоходи. Часто нещастя трапляються навіть на переходах.
Тому ми вирішили простежити, наскільки охоче зупиняються автомобілісти на «зебрі».
Першою зупинкою ми обрали перехід біля одного з супермаркетів. Там завжди людно і транспортний потік доволі інтенсивний. Виявляється, що найрідше зупиняються перехожим таксисти. Та й швидкість руху у них найбільша. Серед марок автомобілів найчастіше гальмували «Жигулі». Маршрутки та рейсові автобуси не зупинялися зовсім. Цікаво, що якщо на переході одна людина, то більшість водіїв байдуже промчаться повз неї. Якщо ж перехожих 3-4, кожна друга автівка готова їх пропустити.
Іншим місцем дислокації» у нас став перехід біля школи для дітей зі зниженим слухом. Враховуючи, що заклад специфічний, водії мали би бути особливо пильними. Однак більшість власників машин, бачачи на переході дитину і не думали гальмувати. Не пропускали водії також жінок із візочками, навіть літніх людей. Тут, аби перейти дорогу, доводиться чекати довго.
Чомусь пригадується сумний випадок, який трапився кілька років тому саме біля цього навчального закладу. Хлопчик, років 10, перебігаючи вулицю, мало не підскочив під колеса автомобіля. Водій же, миттєво зреагувавши, наїзду хоч і не скоїв, та вистрибнув із салону свого «залізного коня» і так вдарив дитину по обличчю, що хлопчик впав. Кілька перехожих почали кричати на кремезного чоловіка, утім він, мовчки розвернувшись, сів у автівку і поїхав далі. Звичайно, такі протиправні і грубі методи виховання до чужих дітей застосовувати не можна. Але й батьки повинні навчати свої чад правил поводження на дорозі.
Третім місцем для експерименту ми образи перехід на вул. Івана Франка. Саме на цю вулицю з боку пішоходів найбільше нарікань. Дійсно рух тут безперервний і недотримання норм безпеки поведінки може призвести будь-якої миті до нещастя. Тож аби перейти на інший бік дороги довелося чекати 8 хвилин.
Цікаво, що якби під час рейду у нас були повноваження складати протоколи, то їх би назбиралося не менше сотні. На жаль, дорожня поліція, можна сказати, у Хусті працює слабувато…
Діана ШИП

«Наш Хуст»

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)