Один день на хустському тваринному ринку

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Один день на хустському тваринному ринку

Є в Хусті місце, потрапляючи в яке здається, що людина опиняється у позаминулому сторіччі… Довкола ті ж ремісники, скотарі, дрібні торговці, яких описують у книжках… тільки одягнені по-сучасному. Не вистачає хіба що вуличних музик. Утім хустська «торговиця», що працює тільки по суботах, живе своїм життям і своїми законами.
Продавці некомунікабельні
Якщо на овочевих ринках «розговорити» крамарів легко і просто, то на тваринному більшість сільгоспвиробників бояться розповідати про свої здобутки. Власники худоби, як правило, на всі питання мають заготовлені шаблонні відповіді на кшталт: «Якщо купите, скажу», «А що вам до того», «Продаю за гривні». Люди бояться податкової, контролюючих органів, якихось перевірок… Ремісник пан Максим, скажімо, робить підкови, однак ні фотографуватися, ні називати ціну свого краму не бажає. Чоловік, років 60, майстер, що виготовляє дерев’яні діжки для вин, взагалі втікає, уникаючи розмови.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Проте трапляються і поодинокі говіркі краяни. Наприклад, Василь із Тереблі продає коней, каже, що просить за сивогривого десять тисяч, лошата – по три-чотири тисячі. Утім, із його слів, нині люди охочіше купують автомобілі, ніж надійних домашніх помічників. Пані Василина з Грушова намагається збути свиней. Доросла тварина, як зауважує продавчиня, коштує 3-4 тисячі, молодняк же – 700-800 гривень. Продала, правда, від ранку жінка тільки одне порося. А її от сусід Данило з Велятина зміг реалізувати аж чотирьох великих кабанів. Поруч пасуться кози. Їхня вартість – до тисячі гривень. Курей різних порід на хустському тваринному ринку, здається, найбільше. Придбати їх можна як за 65, так і 80, чи за 100 гривень.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Кролики, перепілки, індики, качки, гуси, собаки різних порід – тільки неповний перелік усього, що продається і купується на «Торговиці»… Ринок, чесно кажучи, чимось нагадує домашній зоопарк. Є на ньому, між іншим, не тільки самі тварини, але й різноманітні корми для них, а також агропромислова продукція з приватних ферм та городів краян – кукурудза, картопля, квасоля, помідори, огірки, капуста, перець, баклажани, петрушка, морква, дині, буряки, молоко, сметана, різні сорти сирів… Дехто продає навіть брили кухонної солі, річкове каміння…
Риночні проблеми
Утім більшість крамарів реалізовують домашніх улюбленців і городину не на ринку, а прямо посеред траси. Ті ж, хто все ж здійснює торговельну діяльність безпосередньо на «Торговиці», кажуть, що платять за місце тридцять гривень і скаржаться, що торгівля йде слабо, а прокормити худобу з кожним роком стає все важче. Правда, й активність покупців низька саме з причини банального безгрошів’я.
Ще однією значущою проблемою тваринного ринку є не облаштованість місць. Тому багато хто приїздить реалізовувати крам із власними столиками та наметами.
Однак найбільше «тисне на свідомість» саме транспортний колапс. Автомобільний «армагеддон» на майже кілометровій ділянці об’їзної дороги місцями зовсім паралізує рух транспорту.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Справа в тому, що більшість продавців торгують прямо між машинами. Тож важко і пройти, і проїхати, і припаркуватися, і покинути приринкову територію.
Проте для аграріїв це не перепона, вони за звичкою найбільше нарікають на те, що серед покупців багато оптовиків, які нерідко виторговують крам за безцінь і перепродають за потрійними цінами. Традиційно найбільше на ринку свиней і, як не дивно, зовсім немає великої рогатої худоби…
Слід зазначити, що торгівля на «Торговиці» починається майже зі сходом сонця, більшість крамарів переконані, що хто рано встає, тому й Бог дає… Тож уже о 14 годині на «базарі» майже нікого немає…
До речі, хустська «Торговиця» вважається найбільшим тваринним ринком Закарпаття. І людно тут у будь-яку пору року, а серед торговців чимало краян із Тячівщини, Виноградівщини, Іршавщини, Рахівщини, Великоберезнянщини, Перечинщини, Міжгірщини… Загалом побувати в середовищі тих, хто власними руками вирощує високі врожаї та вигодовує милих домашніх створінь надзвичайно цікаво. І як би аграрії не уникали розмов про свої прибутки, хочеться, аби їхня праця була щедро винагородженою і щоб кожен товар таки знайшов свого покупця…
Марина АЛДОН

«Наш Хуст»

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)