Молоко і мінеральна вода зрівнялись у вартості

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Молоко і мінеральна вода зрівнялись у вартості

Зайняті боротьбою зі стихійною торгівлею, ми часом навіть перестаємо звертати увагу на ціни, зокрема, на ринку. Із дня на день, бодай подумки, але вперто женемо товаровиробника за спеціальні прилавки і навіть не замислюємось над тим, скільки сил (і, між іншим, грошей) вкладає та ж сільська бабця з молочними продуктами в те, аби ми могли від неї купити домашню продукцію.
У той же час, як не прикро, у ціновій політиці не тільки Хуста, але й держави загалом відбувається суцільний парадокс! Скажімо, вартість 1,5-літрової пляшки натурального коров’ячого молока коштує стільки ж, як 900 грамів пакетного у супермаркеті. Однак, купуючи магазинну продукцію ми не тільки переплачуємо за неї, але й віддаємо гроші за порошковий крам, так звану «хімію». Звичайно, реалізовувати тваринну продукцію з пластикової тари теж не зовсім здорово, крім того, лабораторні експертизи продукції у нас не проводяться. Проте, у будь якому разі, молоко, куплене на ринку – точно від корови, а не зроблене з консервантів і стабілізаторів. Зараз, до речі, багато виробників під виглядом натурального товару продають молочні напої сумнівної якості, порушуючи чинне законодавство.
Утім ще більшим ноу-хау є те, що вартість тієї ж півторалітрової тари з молоком і пляшки такої ж місткості з мінеральною водою у деяких виробників наразі складає 12 гривень. Хіба не дивно? Адже що потрібно для того, аби доставити споживачеві мінералку? По-перше, закупити пляшки, а по-друге – набрати воду зі свердловини, розлити її і відвезти до крамниць. У свою ж чергу, для того, щоб продати молоко, слід купити корову, виростити її, щодня доглядати за нею, годувати… при цьому маючи на увазі, що корми весь час дорожчають…
У чому ж тоді причина такого цінового дисбалансу? Невже у транспортних витратах? Та ні. Адже виробник доставляє до торговельних точок великі партії товару, тож логічно, що й собівартість у нього повинна була б бути істотно дешевшою. Сільськогосподарники ж доїжджають до ринків нерідко із віддалених населених пунктів усього з кількома літрами продукції, платять за маршрутки, за місце «під сонцем». Крім того, не завжди вдається збути крам, який швидко псується… Слід враховувати й те, що тварина – не свердловина і добова кількість молока, яке дає корова – також не безмежна.
-Часом доводиться простоювати на ринку годинами, перш ніж вдасться продати молоко. Проїзд у автобусі теж періодично дорожчає. Це ж стосується і вакцин. А тварини хворіють і їм потрібно проводити щеплення, – запевняє Марія Когут із Рокосова. – Загалом чимдалі, тим важче утримувати велику рогату худобу. Не фізично, а фінансово.
Слід зазначити, що більшість краян із порозумінням і повагою ставляться до важкої праці аграріїв, які віддають домашньому господарству всі свої сили та старання, все літо працюють на полях, аби забезпечити «рогатих підопічних» сіном, а власну родину – продуктами.
-Підприємств, де можна гуртом здати сир, молоко чи сметану майже немає. Якщо хтось і пропонує придбати велику партію домашньої молочної продукції, то за смішною ціною, – нарікає крайниківчанка пані Олена.
А в той же час Державна інспекція з контролю за цінами ніби не бачить проблеми, з якою чи не щодня зіштовхуються споживачі і зовсім не реагує на штучне підвищення вартості окремих товарів. Гадаю, працівникам контролюючої установи було б не зайвим хоча б час від часу проводити спеціальні рейди, виходити з теплих кабінетів до людей і цікавитись, що ж насправді хвилює населення краю…

«Наш Хуст»

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)