Слабочуючі діти вражають співом та грою на інструментах

853615202

Слабочуючі діти вражають співом та грою на інструментах

Хустська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів, більш відома в народі як освітня установа для дітей із вадами слуху, справді унікальний заклад для особливих вихованців, у якому малеча отримує не тільки потрібні знання зі шкільних дисциплін, але реабілітується у суспільстві та засвоює уроки життя.
Заняття у формі гри
Відчинила свої двері «кузня наук» для перших учнів у 1952 році. У 1987 році навчальний заклад, що перебуває, між іншим, на обласному, а не міському балансі, отримав новий сучасний навчальний комплекс, розрахований на 120 учнів. Наразі в освітній установі проходять дошкільну підготовку та навчаються 94 учні.
– Нашими підопічними є діти з різними ступенями втрати слуху. Часом вони доволі закомплексовані, замкнені, тож доводиться багато працювати над їхнім «розкриттям», як особистостей. Загалом учні старанні, відповідальні, допитливі, люблять порядок, – каже директор ЗОШ-інтернату Богдан Деленко.
До речі, з навчальним закладом у плані реабілітації та відпочинку вже далеко не перший рік співпрацюють різні закордонні організації. Раніше меценати допомагали слуховими апаратами (зараз ними школярі забезпечуються згідно з державною програмою), а тепер – голландці та канадці влаштовують закарпатській малечі цікаве і змістовне дозвілля.
– Уроки у нас часто проходять неординарно. Аби діти легше засвоювали матеріал, проводимо з ними всілякі забавки та інтерактивні розваги. Індивідуальна робота, до слова, допомагає досягти набагато кращих результатів, ніж колективна. Працюємо над тим, аби малеча вміла розпізнавати не тільки жести, але й звичайну людську мову, бо колись кожному доведеться опинитись сам-на-сам із суспільством, у якому при всьому бажанні можуть не зрозуміти рухових «сигналів». А загалом, школа добре забезпечена технічним обладнанням, комп’ютерами, телевізорами, спеціальною апаратурою, – зазначила заступник директора з навчальної роботи Мирослава Вучкан.
Ксилофоністи та співаки, які не чують власного голосу
Грати на народних інструментах можуть далеко не всі учні звичайних шкіл, не кажучи вже про академічний спів. Але учні Хустської спеціальної школи-інтернату настільки наполегливі у досягненні мети, що показують справжнісінькі дива.
-У школі діють різноманітні гуртки для вихованців, серед яких як спортивні, так і творчі. Тож наші діти вміють і співати (як голосом, так і мовою жестів), і танцювати, і майстерно грати на інструментах, навіть маємо оркестр маленьких ксилофоністів. Багато років на базі школи діяла циркова студія, наразі ж діти вчаться вишивати, малювати, швейної справи, лозоплетінню, – ділиться думками пані Мирослава.
Слід зазначити, що слабочуючі вихованці школи можуть показувати цілі кількагодинні концерти, ставлять театральні п’єси. Здається, немає меж їхній мистецькій фантазії…
– Найближчим часом плануємо побудувати для учнів реабілітаційний центр, де для них буде створено ще кращі умови перебування, ніж зараз. Також працюємо над відкриттям додаткових 11-12 класів, аби діти могли в нас отримувати повну загальну середню освіту та над зведенням басейну, про який дуже мріють наші юні підопічні.
До речі, свою «альма-матер» вихованці настільки люблять, що дехто навіть після закінчення вишів повертається працювати до стін рідної школи. Є між випускниками і чимало вихователів, зубних техніків та представників мистецької сфери.
Дивлячись на рукотворні дива учнів спеціальної освітньої установи, спостерігаючи за видовищними майстерними виступами школярів, аж не віриться, наскільки сильною і незламною є вдача цих щирих душею, талановитих дітей і скільки сил владають наставники у процес їхнього призвичаєння до життя в соціумі.

Марина АЛДОН
«Наш Хуст»

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)