Мешканка Велятина вирощує з куща відро картоплі, а з сотки – шість міхів цибулі

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Мешканка Велятина вирощує з куща відро картоплі, а з сотки – шість міхів цибулі

Олена Дем’ян не професійний агроном, а звичайна пенсіонерка. Садівництвом, правда, займається відколи себе пам’ятає, любов до землі прищепила жінці ще бабуся. Маючи у власності 19 соток городу, ґаздиня умудряється на ньому зібрати по кілька врожаїв на рік.
-Насіння ніколи не купую, завжди маю своє, навіть по декілька різних видів. Заготовляти його – ціла наука. Зате у мене на квадратному метрі може вирости до 20 кілограмів зеленої цибулі. Засаджую дві ділянки – одну біля хати, а іншу – неподалік, серед поля (38 соток). Сію городину ранньою весною, а вже у травні збираю перший урожай. До речі, на продукти не витрачаю з сімейного бюджету ні копійки, всі овочі вирощую власними руками. Між іншим, цьогоріч найкраще вродила картопля та цибуля, – розповідає 71-річна жінка.
Тож аби цибулини наросли більшими, садівниця радить робити між рядками великі інтервали і збирає вона, до слова, із сотки більше чотирьох міхів сіянок та більше шести – звичайного «сльозогінного» овочу.
-Цибулю-ріпку вирощують на всій території України, у тому числі й у нашій області. Тому дивує, чому так часто бачимо на прилавках крамниць овочі із Голландії, Туреччини, Італії, Іспанії, Польщі, а не вітчизняні, – дивується пані Олена.
Зі слів мешканки Велятина, у городництві теж актуальне прислів’я про те, що все нове – це давно забуте старе.
-Колись, наші діди без усякої «хімії» вирощували по 500—600 кг цибулі з однієї сотки. Тож я вирішила скористатись перевіреним способом. Самотужки зробила компост із перегною та тирси, листя, кори дерев та соломи, – ділиться знаннями експериментаторка. – І результат перевершив усі сподівання.
Правда, у роботі в городниці є й свої хитрощі, власні технології вирощування овочів. Нарікає краянка лише на одне – відсутність води в селі.
-Засуха завдала чималої шкоди підсобним господарствам усіх аграріїв. Ми, скажімо, маємо два колодязі, але у обох вода пересохла. Не було можливості поливати городину. Воду нам доводиться купувати. А ще ж крім зеленини маємо вдома чотирьох свиней, корову, теля, кроликів, курей, курчат, гусей, собаку та кота, яким вода теж необхідна, – нарікає Олена Дем’ян.
-Мій город – це мініатюрна еко-ферма, де росте чи не все – і часник, і помідори, і огірки, й перець, і баклажани, і дині, і кабачки, і кріп, і капуста, і кукурудза, і редиска, і квасоля, і морква, і петрушка… Зазначу, що обкопую я кожну рослинку не за допомогою трактора, а своїми мозолястими руками, – радісно усміхається пані Олена. – Єдине, що не вирощую – це зернові – пшеницю, рис та гречку.

Вікторія МАТЕЙ
«Наш Хуст»

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)