Гостей у Ізі зустрічають олені, барани та ослиця Матрона

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Гостей у Ізі зустрічають олені, барани та ослиця Матрона

Хустщина – туристично-привабливий край не тільки завдяки славнозвісній Долині нарцисів. Оленяча ферма, що в Ізі – одна з найдивовижніжих карпатських «родзинок», яку щороку відвідують сотні гостей із інших куточків країни та із-за кордону.
Рогаті господарі лісів
Плямисті олені в селі, що на Хустщині, мешкають вже не одне десятиліття. Наразі їх на фермі аж три сотні. Крім того, поруч із ними пасуться кучеряві барани та струнконога ослиця. А потрапили північні тварини до нас іще в 1987 році. Тоді одним із місцевих колективних господарств їх було завезено в Ізу аж із Калінінградської області. Доставляли «роганів», між іншим, не наземним транспортом, а гвинтокрилами.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Відтоді минуло цілих 28 років. Був період, коли олені мало не вимерли від голоду та недогляду. Втім наразі граційні красені мешкають у хороших умовах і ні в чому не мають потреби.
Господаря, Михайла Бугаша на місці застати, як правило, вдається не завжди. Однак «хранитель угідь» Іван Орос, який на фермі працює вже вісім років про підопічних знає все і може годинами розповідати про кожного плямистого мешканця господарства.
-Малюк живе окремо від інших, бо вже доволі старий і молоді самці нерідко його атакують. Із вересня до листопада у плямистих тварин, до слова, період любощів, тож бої між представниками сильної статі є звичним явищем. Ласкавому та привітному Малюку же більше до вподоби «спілкуватись» із відвідувачами. Особливо охоче він приймає з дитячих рук траву, – каже пан Іван.
Проте з цікавістю наближаються до металевої сітки й інші олені. Найбільш допитливими є самки. Вони дозволяють себе погладити і ніколи не відходять далеко від огорожі вольєру.
Примхлива Матрона – справжня фотомодель
Якщо до оленів постійні гості ферми вже звикли, то багато хто приїжджає до Ізи, аби познайомитися з Матроною, яка живе в середовищі рогатих «господарів» території, площею 57 гектарів, уже рік. До речі, ослиця дружить із іншими тваринами, навіть їсть із ними одну й ту ж їжу.
Довговуха родичка коней звикла до фотооб’єктивів, вміє позувати перед камерами і за кілька місяців вже навіть встигла стати зіркою соціальних мереж. До неї особливо тягнуться маленькі відвідувачі. Проте, інколи Матрона все ж проявляє свій впертий віслючий норов. Коли вона не в настрої, показує істинне «обличчя» представниці свого виду парнокопитних.
-Харчується наша молодиця переважно травою, сіном та борошняним кормом, – каже Іван Орос. – Узимку полюбляє жувати буряки, яблука, різні злаки. Загалом Матрона дуже смілива, витривала до будь-якої погоди. Не дарма колись віслюків використовували у тривалих подорожах, вони проходили навіть там, де не могли ні коні, ні верблюди. До речі, у віслюків специфічна форма копит, завдяки якій вони можуть безпечно пересуватися важкодоступними місцинами.
Може, між іншим, ізянська ослиця й дітей верхи покатати, і побавитися з ними, але здатна й копняка дати. Однак зазвичай Матрона мирно і спокійно пасеться на території ферми, спостерігаючи за оленями, баранами та сторожовим собакою.
Пан Іван надзвичайно тепло відгукується про свою улюбленицю, вважає її талісманом тваринного господарства. Єдине, на що нарікає чоловік, це те, що найближчий самець живе аж у Мукачеві, тож аби ослиця могла дати потомство, із нею доведеться їхати до іншого району.

Марина АЛДОН
«Наш Хуст»

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)