Як реагують «бандерівці» на «східняків»

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Як реагують «бандерівці» на «східняків»

Нещодавно на Мукачівщині трапились два прикрі інциденти з донеччанами, які грубо ображали наших краян, незважаючи на те, що господарі дійсно виявили до гостей толерантність.
Хоч закарпатці завжди лояльно ставились до інших народів, у тому числі до мешканців Східних областей, ми вирішили перевірити, чи справді наші земляки мирно налаштовані до «східняків», чи все ж простежуються «нотки ненависті» по відношенню до візитерів із інших регіонів країни.
Допомагав нам у експерименті гість із Одеси, який представився біженцем із Донецька.
Артем наповнює величезний рюкзак папером, щоб створити видимість повної дорожньої валізи. Аби одразу не нити на життя, від підходить до людей і просить припалити цигарку. Відтак починає поступово розповідати, що втік із окупованого Донбасу і не має прихистку над головою, голодний, втомлений і безробітний.
Дівчина, років 18, без роздумів пропонує гостеві оплатити ситний обід у одній із кав’ярень міста, дає номер мобільного телефону і обіцяє знайти квартиру. Чоловік, років 40, навіть запрошує Артема до себе помитись і поїсти, а також тимчасово пожити у себе в невеличкій літній кухні… безкоштовно. Бабуся, що торгує на ринку м’ясними виробами, люб’язно простягає незнайомцеві палку ковбаси і дає 20 гривень – на хліб та воду. Хлопець, років 25, запевняє, що знімає в місті над Тисою квартиру і пропонує пожити разом, навіть обіцяє знайти «артисту» роботу. Жінка, років 35, почувши, що Артем – «біженець», одразу комусь телефонує і каже, що зараз прийдуть волонтери, які допоможуть хлопцеві влаштувати життя, забезпечать на перші кілька місяців, поки він звикне до нового «дому», всім необхідним. Група підлітків, оточивши «втікача з Донецька», активно розпитують про війну, про закарпатських воїнів, про сепаратистів та російську армію, тож Артем викручується і каже те, про що чув із новин. Дітлахи обдзвонюють знайомих і активно шукають Артему «дах над головою». Хтось із дівчат за кілька хвилин приносить «біженцю» повний пакет із продуктами.
Але не всі хустяни виявились такими люб’язними. Дідусь, років 75, образу сварить Артема, мовляв, це саме він і його друзі-ополченці накликали біду на мирну Україну, просячи порятунку в сусіда-агресора. Сивочола бабуся радить «донеччанину» у першу чергу звернутися до міліції, просити допомоги від Президента, а не від простих людей. Жінка, років 50, зовсім не реагує на хлопця та його прохання по допомогу. Ще кілька перехожих намагаються «втекти» від Артема, запевняючи, що поспішають у справах.
Однак усе ж більшість мешканців міста над Тисою виявили справді щире бажання допомогти зовсім незнайомій людині, готові були ділитися з Артемом останнім шматком хліба. Тож коли дізнавалися, що потрапили «під розіграш-експеримент», шкодували, що гість-одесит не справжній біженець, бо за кілька хвилин розмови, зуміли пройнятись «горем» хлопця.

«Наш Хуст»

Прокоментуй!

(Required)
(Required, will not be published)